Ця поїздка стала чи не найвеселішою у моєму житті. Товариство, яке зібралося в автобусі, відразу дало зрозуміти, що сумувати у Петербурзі мені не доведеться.
Подорож в Петербург
З перших хвилин посадки в автобус біля Львівського цирку настрій налаштовував на незабутню поїздку. Їхали ми через Білорусь. Виявилося, що перетнути білоруський кордон, а потім російський значно простіше, аніж одразу їхати в Росію. Дивина?
Перше, що приємно вразило – час приїзду у Петербург. Попередньо йшла мова про добу в автобусі, тоді як нам вдалося доїхати на кілька годин швидше. Мабуть, тут слід подякувати водієві. Поселилися у готель, який більше нагадував гуртожиток. Але чистота та компактність проживання усієї компанії добряче потішили. Зрештою, ми ж приїхали у Петербург не в готелі сидіти!
Відразу після поселення ми з коліжанкою зібралися на прогулянку. Оскільки в місті були вперше, вибрали будь-який напрямок і вирушили. Таким чином нам вдалося потрапити до величезної будівлі із кількома фонтанами довкола. Як з’ясувалося, це Російська національна бібліотека. А відразу навпроти бібліотеки ми побачили парк. Парк Перемоги – саме він виявився нашим найближчим сусідом.
Забігаючи наперед, скажу, що у цьому парку ми провели не один вечір у веселій дружній компанії. Закінчили нашу пішу подорож ми у кафе, де ризикнули замовити обід української мовою. Нас зрозуміли й навіть усміхнулися. Що не кажіть, а міфи про злу Росію часто так і виявляються міфами).
Наступним враженням стала екскурсія Петербургом. Ми оглянули площу мистецтв – центр культурного життя Петербурга, прогулялися Невським проспектом — центральним проспектом міста, перейшли на Дворську та Ісаакієвську площі. Чесно кажучи, розповідати щось про ці місця – даремна трата часу – усе це потрібно просто побачити. Бо вже у перший день довелося зрозуміти, що Санкт-Петербург – це велич кожної вулиці. Великі куполи, височенні будови, гордість за власне місто…
Окрему увагу хотілося б приділити білим ночам Петербурга. У перші дні ми ніяк не могли до цього звикнути. Засинати, коли за вікном лише смеркає – дивина! Пригадую, одного вечора ми як зазвичай пішли погуляти у парк Перемоги. Натрапили на грандіозну площу із фонтанами, про існування якої до цього навіть не знали.
Помилувавшись фонтанами, випивши пива, мали на меті ще поїхати у центр, але з’ясувалося, що вже практично північ. І це попри те, що надворі було дуже світло. Такі-то вони…білі ночі Петербурга. До речі, дуже гарно нам вдалося їх поспостерігати завдяки запланованій екскурсії на теплоході під час розведення мостів. Враження переповнювали.
Нічний Петербург, освітлені будівлі довкола, мости, що своїм мигтінням мимоволі привертають увагу і блиск води – все це було як у казці. Тому повернувшись у готель вже після другої години ночі спати не хотілося зовсім. От якби на такий теплохід і з коханою людиною…
Четвертий день і Ермітаж. Так, ці два поняття виявилися невіддільними. Адже для того, аби осягнути все, що вміщає у собі найбільший музей Росії, цілісінького дня виявилося замало. Добре, що керівник групи Тарас Дорош першим вранці прокинувся і зайняв чергу до Ермітажу.
Бо приїхавши до музею близько десятої дня ми якраз потрапили до входу, тоді як позаду залишалася кількаметрова, чи навіть кілометрова черга охочих відвідати Державний Ермітаж. Зайшовши усередину, ми відразу ж підняли голови. Вражали стелі й стіни. Такої краси мені ще бачити не доводилося. Потім намагалися вловлювати та експонати, і інтер’єри.
Незчулися, як провели у стінах Ермітажу 6 годин! Особливо вразила експозиція фарфору. Але що ж тут говорити – це потрібно бачити на власні очі! Повірте, бути у Петербурзі й не відвідати цю незвичайну будівлю – це просто гріх.
Проте як з’ясувалося наступного дня, Ермітаж – це був лише початок. На п’ятий день нашої подорожі ми вирушили у “Заміські імператорські резиденції” Павловськ і Царське Село з відвідинами Єкатерининського палацу. Такої розкоші, яка є там, мабуть, немає ніде у світі.
Позолота на кожному кроці, на кожному сантиметрі, величезні картини, портрети та надзвичайна колекція столових приладів. Бальний зал і янтарна кімната. Все це залишило у пам’яті стільки вражень, що жодні фото, а ми їх зробили тут дуже багато, передати цього не зможуть. Шкода тільки, що нам не дозволили фотографувати відому кімнату з янтарю(((
Ну і, нарешті, Петергоф. Славнозвісний Петергоф, заради якого більшість туристів і вирушають у Санкт-Петербург. У Росії про Петергоф відгукуються по-різному. Для одних – це просто туристичний куточок, де завжди гамірно. Для інших – свідчення величі та багатства.
Проте для більшості – це гордість, адже хай там як, а палац Петра I в оточенні десятків неймовірних фонтанів – це таки незабутньо. І про це теж не варто говорити. Потрібно бачити. Столиця фонтанів – саме під такою назвою сьогодні Петергоф відомий далеко за межами Росії.
І якщо для огляду визначних місць країни туристичні агенції зазвичай виділяють кілька годин, то у Петергоф гості Росії приїжджають на цілісінький день. Саме так зробили й ми.
Петергоф вразив нас з усіх сторін. Найяскравішим спогадом залишається центральний каскад. На схилі він виблискує золотом скульптур і сріблом фонтанних струменів. Перед каскадом у центрі водного ковша злітає могутній струмінь фонтану "Самсон", а далі води спрямовуються до затоки по прямому, як стріла, Морському каналу.
А ще понад 100 га парку, всіяних незвичайними та унікальними фонтанами в позолоті, обрамлені мозаїчними квітниками та акуратними кущами та деревами. Якщо ж пощастить – ви потрапите на відкриття фонтанів, які відбуваються тут регулярно в один і той же час.
Під гучний музичний супровід десятки водних струменів на чолі з центральним фонтаном – "Самсоном", пускаються в небо, виблискуючи при цьому золотом-сріблом. Одним словом – неповторна краса!
І звичайно не можна не згадати про організацію та товариство. Що не кажіть, а навіть найефектніші місця світу можуть залишити не завжди цікаві спогади, якщо поряд немає веселих людей і впевнених у кожній наступній хвилині організаторів. Тут нам теж дуже пощастило!