Ми побували в трьох місцях: в Почаєві в місцевій лаврі, в Бродах — в замку і в Кам’янецькому замку: Монастирі Походження Дерева Хреста Господнього Української Греко-Католицької Церкви
Наша перша поїздка
Осінь наступила вже на річку, на озеро не підеш — холодно. Що ж тоді робимо? Що робимо? Їдемо кудись. А куди? А де ми ще не були, але дуже хочемо побувати?
Такий діалог відбувся декілька днів тому і як наслідок ми уже у дорозі додому — їдемо в бусику радянського типу, бачу перед собою японця. Його звати Тахата Джим приїхав до України шукати собі дружину в східній Європі, позаяк в нього на батьківщині всі дівчата занадто великі прагматики. Йому поїздка на відміну від всіх решта не дуже сподобалась, а вся річ в тому, що ми побували в трьох місцях: в Почаєві в місцевій лаврі, в Бродах — в замку і в Кам’янецькому замку: Монастирі Походження Дерева Хреста Господнього Української Греко-Католицької Церкви в екскурсії по яких мала б на думку Джима розтягнутись на три дні, а той темп, що ми взяли занадто великий і він втомився перш за все не фізично, а емоційно. Для нас це вважається, що поїздка вдалась — приємна емоційна втома.
Як і у кожній подорожі ми отримали дуже цікаві історії про ті святі місця де ми побували. Ось Монастир Походження Дерева Хреста Господнього у Підкамені має свою давню передісторію, що своїм корінням сягає княжого періоду. Богопосвячене життя у цій місцевості бере свій початок ще з XII ст. Будівництво обителі пов’язане з пам’яткою природи – Каменем – пісковим останцем висотою 17 м і шириною 8-10 м із прямовисними стінами.
До нього входять собор, каплиці, келії, дзвіниця, оборонні стіни з вежами та брамою.
Монастир будували у вигляді чотирикутника, з внутрішнім подвір’ям. Зведення розпочали від західного крила. На стінах монастиря та церкви до наших днів збереглися деякі пам’ятні плити фундаторів.
Центральною і водночас найціннішою пам’яткою серед забудов монастиря є величавий собор. Побудована з цегли та каменю святиня є тринавною, базилікальною, восьмистовпною, з шестигранною вівтарною апсидою спорудою з квадратною чотириярусною вежею, рошташованою на осі західного фасаду.
Вартим уваги є монастирський колодязь, вирубаний у скелі глибиною близько ста метрів, що знаходяться на внутрішньому подвір’ї обителі. Робота над його спорудженням тривала повних 18 років і була завершена 1708 р.
Архітектура вежі та цілого собору витримана в ренесансному стилі.
Збереглися фрагменти розпису вівтарної частини, що їх виконав відомий художник Станіслав Строїнський 1766 р. Розписи бічних лав були зроблені значно пізніше (1903 р.) і на сьогодні є повністю втрачені.
Монастирський комплекс за розташуванням та характером укріплень був міцною фортецею і нині належить до видатних пам’яток оборонної архітектури XVIII ст.
Наші популярні тури: