Поїздка у Грузію цього року стала для мене справжнім відкриттям. Група людей, які з радістю долучилися до поїздки, організованої моїм туроператором «Молодіжний туризм», також з неабияким задоволенням поринула у доброзичливу та дуже позитивну атмосферу Грузії.

Поїздка в Грузію у 2011 році

Виїзд з Маріуполя в Грузію

Отже, для того, аби відправитися у Грузію, спершу довелося добратися до Маріуполя, адже саме це місто є найкращою точкою для відбуття до сонячної країни. Вже у Маріуполі ми зустрілися з нашими водіями, які й подарували нам незабутню подорож. Один із них особливо запам’ятався нашим дівчатам, які були шалено вражені його джентльменськими манерами: він першим виходив з автобуса та подавав руку усім дівчатам, супроводжуючи цей жест усмішкою. Їхали ми двома мікроавтобусами, завдяки чому дорога зайняла значно менше часу, аніж передбачали. Адже перед поїздкою розраховували, що переїзд через Росію займе близько 20 годин, а вдалося справитися усього лиш за 13-годин!

Перетин кордону з Грузією

Перше враження – кордон. На кордоні із Росією нам довелося стояти близько 6 годин. Незрозуміла агресія, чи навіть апатія прикордонників негативно позначилася на настрої молоді, яка була налаштована на максимально позитивний відпочинок. Але вже незабаром, перетнувши кордон із Грузією, ми відразу відчули, що потрапили до гостинної країни, про яку недаремно є стільки емоційних відгуків. Грузинський прикордонник навіть пожартував над одним із наших водіїв. Мовляв, «Невже ти мене не пам’ятаєш? Ми ж служили разом!» Як з’ясувалося опісля, водій мікроавтобуса, який перетнув кордон першим, познайомився з уже згаданим прикордонником та розповів йому про свого колегу та про його військову службу. От грузин і вирішив пожартувати))) Усі дружно посміялися, а потім нам побажали приємної подорожі та незабутніх вражень від Грузії. Ще однією кардинальною різницею між Грузією та Росією виявилися і працівники дорожніх патрулів. Проїжджаючи через Росію, нам ледь не на кожному кроці доводилося зупинятися. Вимагали якихось грошових зборів, звинувачували у порушеннях. На щастя, наші водії уже не вперше потрапляли у такі ситуації, а тому дуже скоро розв'язували прикрі питання, залишаючи російських даішників, як то кажуть, «зносом». Мовляв, нетямуща людина тут може легко піддатися на такі хитрощі, коли з неї вимагають хабаря за те, чого вона насправді не робила. Натомість вже у Грузії ми дізналися, що тут про жодні безпричинні зупинки транспорту і мови не може бути, не кажучи вже про вимагання грошей – за це тут передбачена реальна кримінальна відповідальність.

Ми в Грузії. Початок.

Перші кілометри Грузією здивували перш за все краєвидами. Якщо спершу це була рівнина, то ближче до Кавказу раптово перед поглядом відкрилися стрімкі гори. Це зовсім не так, як у наших Карпатах, коли гори виринають поступово, а навпаки. А ще, на відміну від Карпат, гори тут лисі й пронизані тунелями, багато з яких використовують лише під час обвалів.

Казбегі — перше наше туристичне місце в Грузії.

Уже за 20 км від кордону ми зробили свою першу зупинку та ночівлю у приватному секторі баби Валі у м. Казбекі. Саме тут вдалося не лише відпочити з дороги, а й зануритися у культуру Грузії. Ми разом із господинею готували національні страви, співали пісень. Що більше, ми співали українських народних пісень, а родина баби Валі – грузинських.

А за вікнами відкривався чарівний краєвид на гору Казбек. До речі, саме перед нашим приїздом у Грузію тут випав легкий сніг і нам вдалося стати споглядачами засніжених вершин грузинських гір. З Казбекі ми вирушили до монастирського комплексу Давид — Гареджі.

Дорогою часто зупинялися для того, аби сфотографувати красу Грузії. Що цікаво, до нас під’їжджали грузини на своїх авто і зупинялися для того, аби запитати, звідки ми, та побажати приємної подорожі й хороших вражень від їхньої країни.

По дорозі до монастирського комплексу нам також довелося спостерігати диво природи – два озерця симетрично розташованих по обидва боки дороги. От тільки одне із них виявилося мертвим, а інше – живим.

Сам же монастирський комплекс – це висічені в скелях близько 20 монастирів, які охоплюють територію трьох районів Грузії — Гардабанского, Сагареджійского і Сігнахского. Але розповідати про цей комплекс — це нічого не варте, бо словами цього не передаси — його треба просто побачити. Повірте, настільки добре збереженої архітектурної споруди старовини вам бачити ще не доводилося! Єдине, що не приємно вразило – написи «тут був» Вася, Стьопа чи ще бозна-хто.

Як то кажуть, не обійшлося і без наших людей… Наступною нашою зупинкою стало місто кохання Сігнахі. Відразу з’явилося відчуття, що ми удома. Місто своєю старовиною та вуличками, викладеними бруківкою, дуже нагадало про рідний Львів. А ще, саме звідси відкрився неповторний вигляд на Алазанську долину.

Приїзд в Телаві серце грузинської гостинності.

На ночівлю ми поїхали в місто Телаві, яке славиться великим базаром на якому можна скупитись фруктами та вином, що ми наступного дня успішно зробили. Ввечері вирішили прогулятись містом з надією знайти ресторанчик, щоб повечеряти. З деякими пригодами ми все ж таки знайшли кафешку де і повечеряли й гостинні грузини пригостили нас вином. Дуже тішило те, що до українців грузини відносяться максимально позитивно і весь вечір пройшов в позитивних емоція, саме тут ми по-справжньому відчули гостинність грузинів і зрозуміли, чому цей народ так славиться своїми тостами. Повернувшись в готельний дім ми долучились до решти наших знайомих, які залишились тут і також познайомились з компанією грузинів з одного зі столичних телеканалів, які ще раз нас переконали, що доброзичливість і харизматичність основні риси всіх грузинів. 

Наступний день у нас був присвячений відвідуванням пам'яток, які збереглись з IV століття до цього часу в ідеальному стані. Спочатку ми з екскурсоводом прогулялись одним з найстаріших міст Грузії — Телаві, яке відоме з I-II століть н. е., і є центром грузинського виноробства, яке, зведено тут в культ. 

До наших днів дійшло багато важливих культурних пам'яток регіону: «Батоніс-ціхе» - фортеця в центрі міста, храм Алаверді, фортеця Гримі, монастирський комплекс Некресі. Після насиченого дня ми вирішили повечеряти у якомусь із грузинських закладів та скуштувати шашлики з баранини. Знайшли один затишний ресторанчик, зробили замовлення і поки його готували, вирішили оглянути місцину.

Вийшовши на вулицю, ми побачили дві альтанки, у яких відпочивали дві компанії. Побачивши гостей з України, одна із компаній відразу покликала нас до столу. Нас пригощали їхнім славнозвісним вином та шашликом. А коли офіціанти вийшли, аби покликати нас, інша компанія випередила їх і сказала, що, мовляв, якщо ми приділили увагу тим людям, то мусимо посидіти із ними. Вилилося рікою, а грузинські тости лунали один за одним. До речі, нам багато треба повчитися у грузинів щодо вміння виголошувати тости: вони багато підіймали бокали за духовні речі, за почуття і дуже легко висловлюють свої симпатичним жінкам.

Не менш пам’ятними стали й відвідини Мцхеті- культового і святого місця для кожного грузина. Це стародавня столиця Грузії. Такої кількості святих і культових місць, як у Мцхеті, немає більше в цілісінькій Грузії! Тому це древнє місто називають «Другим Єрусалимом». Гостювання у Мцхеті вкотре змусило нас подивуватися із давніх пам’яток, які дивом вціліли та до тепер знаходяться у надзвичайно гарному стані.

Проживаючи в Тбілісі ми їздили на екскурсії. Серед, яких були екскурсії в одне з найстаріших печерних міст в містечку Уплісціхе, в місто, де народився Сталін і у фортецю Ананурі. Останній день в Грузії був без екскурсій і ми цілий день гуляли по Тбілісі, через те, що проживали в самому центрі біля проспекту Шота Руставелі, ми були у вирі життя міста, хоча їхній ритм життя спокійніший, якщо порівнювати з нашим.

В історичному центрі «Старе місто» і на проспекті Руставелі зосереджені найцікавіші об'єкти історії та архітектури. Історичний центр Тбілісі «Старе місто» знаходиться біля підніжжя гори Мтацмінда, тут збереглись руїни середньовічних споруд: фортеці Нарікала, храму Метехі, Старовинних храмів «Норашен», «Джваріс-мама», «Бетлемі», «Метехі», палац цариці Даріджан «Сачин». Майже всі будівлі в історичному центрі міста є історичні чи культурні пам'ятки. У центрі Старого Тбілісі знаходяться також Вірменська Апостольська церква, Синагога і мусульманська мечеть.

Грузія залишила у кожного з нашої групи лише позитивні враження та яскраві емоції. Стільки доброзичливості та душевності, яку цій країні, мені не доводилося зустрічати ніде. А тому усім, хто ще не бував у Грузії, щиро раджу відвідати цей сонячний край. Повірте, воно того варте!!