Блискучі індуїстські храми Кхаджурахо, бездоганно відновлені після майже цілого тисячоліття занедбаності і забуття, входять до низки найвизначніших з усіх історичних монументів Індії.

Індія

Перейти до частини 5 (6-7-ий день). Гваліор. Орчха.

 

8-ий день Джансі.Кхаджурахо: Храми кохання.

Зранку ми відвідали форт, який знаходиться недалеко від Орчхи - Джхансі. Побудований у 1613 році махараджою Орча Біром СінгхДео (1604-1627) значний форт Джансі (вхід 100 РУП., відео 25 РУП.; відкритий зі світанку до заходу сонця) варто відвідати заради прекрасних видів на місто з високих і масивних кам'яних парапетів. Згідно з легендою, Лакшмібаі, одна з героїнь Індійського повстання 1857 року, змогла уникнути британського полону, стрибнувши на коні з західної стіни, хоча висота стін становить не менше 20 м.

 

Блискучі індуїстські храми Кхаджурахо, бездоганно відновлені після майже цілого тисячоліття занедбаності і забуття, входять до низки найвизначніших з усіх історичних монументів Індії. Широко відомі насамперед завдяки вишуканій чуттєвості і відвертому еротизму своєї скульптури, вони були побудовані між 10 і 12 століттями і є найбільшим архітектурним досягненням Чандельской династії. Вишукана складна скульптура самих храмів, серед яких наймальовничішим є Кандарья, Махадева Вішванатха і Лакшмана. Доповнюючи красу всього ансамблю, храми ледь помітно змінюють колір протягом дня від теплого рожевого відтінку на сході сонця до білого під сонцем і знову теплого рожевого при заході. В перший день в Кхаджурахо ми відвідали безкоштовні храми, які знаходяться на відстані десь 2-3 кілометрів від центру містечка. Це місто, як і Орчха не таке, як решта Індії: воно спокійне і дуже туристичне, де багато кафе, готелів, магазинів. Зрештою, саме тут ми дізнались реальні ціни на одяг, сувеніри... і для нас нарешті почався період закупок. В кафе також можна було торгуватись, що ми й успішно робили. На восьмий день подорожі торгування для нас стало своєрідним змаганням: хто зможе більше «збити» ціну.

 

9-ий день. Кхаджурахо. Парк Панна.

Містечко Кхаджурахо на початку 20-го століття в джунглях знайшов англійський воєначальник. 2/3 усієї кількості храмів еротичного мистецтва було зосереджено в центральній частині Кхаджурахо і вхід у цю частину є платним: 250 рупій. Але ці храми значно величніші порівняно з рештою. Вони будувались тут для того, щоб мистецтво побуджувало жителів князівства збільшувати популяцію, аби зрештою перемогти в протистоянні з ворогуючими князівствами. Парк Панна має 2 входи: один вхід до водоспаду, другий - у сам парк. Нам вдалося потрапити до водоспаду, навколо, якого була прекрасна природа з великою кількістю мавп. Дорога до Варанасі була просто жахливою – у прямому значенні яма на ямі. Також у нас була зупинка в одному кафе. Ціни нас потішили. Але ненадовго: нам сказали, що ці ціни неправильні і дали зовсім інше меню із значно вищими націнками. Ми відмовились від такої «гостинності». До Варанасі прибули вночі.

 

10-ий день. Варанасі.

У цьому місті я перестав вести нотатки про поїздку, оскільки був дещо спустошений. Причина проста: я побачив зовсім не те, на що сподівався. Тут ми планували провести найбільше часу, але вже через кілька годин перебування захотілось втекти. Вважається, що місто Варанасі - перше місто на Землі, побудоване ще богами. Згідно з індуїстським епосом, з цього місця почалося створення всесвіту. Пізніше боги жили у Варанасі разом з людьми, потім Вони пішли до Гімалаїв. Це улюблене місто як Брахми, так і Шиви. Як усе було насправді - достеменно невідомо. Факт той, що місто дуже древнє, і це справді сильно відчувається. Згідно з археологічними даними, це старе місто - із числа безперервно населених. Дивлячись на Гати Варанасі, відчуваєш вічність і Шиву, повелителя часу. Археологи знаходили в Варанасі фундаменти будівель, збудованих понад 4000 років тому. Воно завжди приваблювало численних паломників, а також було найважливішим законодавчим центром індуїстських ритуалів і традицій. Із безлічі храмів Варанасі можна виділити Вішванатх, храми Дурги і Тулсі-Манас, а також храм Бхарат-Мата. З колекціями старовинних скульптур, картин, монет, манускриптів та особистими речами колишніх правителів можна ознайомитися, відвідавши музей в університеті і у форті Рамнагар. Гати (місця для здійснення ритуального обмивання) є однією з найцікавіших пам'яток Варанасі. Тут їх більше ста - місць, де до вод вічного Гангу можна спуститися спеціальними сходами. Життя на березі Ганги не припиняється ні на хвилину - тисячі і тисячі людей приїжджають сюди, щоб "змити" свої гріхи в її священних водах. Далі знаходяться Гати: Асі, Барнасангам, а також Харішчандра Гхат, де відбувається кремація небіжчиків. Найкращим часом для обмивання у гхатах вважають повний місяць. Головний храм у Варанасі - Шива-Вішванатха -присвячений Шиві в іпостасі Господа Всесвіту. На жаль, вхід для європейців заборонений, але храм і навіть вівтарну частину можна оглянути з майданчика, який піднятий над стіною храму.

 

Згодом я зрозумів, чому в мене виникло таке опустошення. Це було пов’язано з тим, що це місто треба оглядати правильно. Є певні організаційні моменти, які дуже важко виконати для групи із більше ніж 5 осіб. І навіть, якщо його правильно дивитись, це може налякати, бо не кожен, хто їде подивитись на романтичну Індію, готовий побачити, як спалюють мертвих і попіл розвіюють над річкою. А потім у тій же річці купаються і люди, і корови, тут чистять зуби, перуть одяг. А померлих людей, у сімей яких немає грошей на купівлю дров для спалення, просто кидають в Ганг. Найголовніше, що це місто - з населенням близько 4 мільйонів, а тому до усього тут ще й дуже шумно. А ще по місту можна було побачити озброєних людей з рушницями. Кожного вечора на березі Гангу проводилась церемонія. Для того, щоб побачити дійство, необхідно було плисти на човні. Ми теж не могли цього пропустити. Таких човнів, як наш було десь 50 –і все із туристами з різних країн. Лохотрон по-індійськи Розкажу ще одну кумедну історію, що трапилася зі мною у цей день. Я вирішив погуляти містом. Але зайшов надто далеко і звернувся до рікші, щоб той відвіз мене за вказаною адресою. Ми домовились про ціну 20 рупій (3,5грн). Провіз мене рікша метрів 200 і показує готель з такою ж назвою, що і мій. Я йому кажу: мене не цікавить готель з аналогічною назвою, а цікавить готель який вказаний на візитці. Проїхавши ще 300 метрів, я зрозумів, що рікша і не намагається знайти мій готель. Спробував розказати йому, що він не туди їде. Тоді рікша спитав у перехожих, де та вулиця і той готель. Ну нарешті, подумав я. Але тут рікша ставить мене перед фактом, що готель надто далеко і за 20 рупій він мене не повезе, захотів 100 рупій, що на мою думку було завищеною ціною- я відмовився. У свою чергу він захотів 20 рупій за те, що він мене відвіз до цього місця. «No Hotel - No 20 rupee. Yes hotel – Yes 20 rupee», - пояснював я. Вирушив я до готелю самотужки, по дорозі розпитуючи про вартість проїзду. Двоє рікшей мені сказали таку ж ціну - 100 рупій, а третій назвав реальнішу - 50 рупій, на яку я погодився. Але і тут виявилось не все так просто. Проїхавши півдороги, рікша сказав, що дорога далека і ціна має бути 100 рупій, я відразу ж відмовився і лише тоді рікша погодився довезти за 50 рупій. Доїхавши до готелю, він почав випрошувати ще 10 рупій. Хоча реальна вартість проїзду мала бути лише 40 рупій. І ще одне. У цьому місті нам знову трапився добрий екскурсовод, який навіть інколи торгувався для нас, а інколи й пропонував своїх знайомих для придбання якихось товарів чи послуг по дещо завищених цінам. Так, одного вечора він запропонував завести нас на фабрику, де продається шовк нібито за цінами виробника. Через 2 дні ті ж товари ми бачили в магазині у 2-3 рази дешевшими. Надалі для нас показником цін стала вартість мармурових слоників середнього розміру. Від неї ми майже завжди відштовхувались під час майбутніх покупок.

 

11 день. Сарнах.

Проводжання в Непал двох наших туристок) Замість 3 днів перебування в Варанасі вирішили тут бути на день менше, а додатковий день виділити на Агру. А перед цим ми ще планували заїхати в культове місце буддистів. Що тут нас дуже потішило, це дешеві сувеніри. В Сарнаху знаходиться Археологічний музей, що містить велику колекцію скульптур з Сарнатха і його околиць. Тут зберігається і левова капітель Ашоки, і скульптури, що відноситься до періоду Мауро, Гуптів і Кушанской імперії. Дхармараджіка Ступа. В основі ступи лежить зелена мармурова скринька, повна людських кісток і цінних предметів, у тому числі перлів і золотих пластин. Вважається, що ця ступа також зазначає місце проповіді Будди. Споруду ступи відносять до періоду правління Ашоки у 3 ст. до н. е., але після цього її шість разів перебудовували, останній раз в 12 столітті. Неподалік розташований джайнський храм традиції Дігамбар (одягнених небом) 1824 року побудови. Храм Мулагандхакуті - це сучасний храм, побудований Товариством Махабодхі в 1931 році. Срібна скринька у храмі,подейкують, містить справжні реліквії Будди. Храм має цікаві фрески, що зображують життя Будди, роботи відомого японського художника, виконані в 1936 році. Поруч з храмом росте дерево Бодхи, пересаджене з Шрі-Ланки. Воно є нащадком того дерева, під яким сидів Будда в Бод Гайї, коли досяг просвітління. ДочкаАшоки відвезла паростки дерева Будди на Шрі Ланку, а потім відростки цейлонського дерева були висаджені тут. Також тут знаходяться ще 5 сучасних буддійських храмів: китайський, тибетський,бірманська, японський і тайський. Ступа Дхамек - стародавній пам'ятник буддійської архітектури. За переказами, саме тут Будда виголосив свою першу проповідь після досягнення просвітління, тим самим запустивши Колесо дхарми. На відзначення цієї події імператор Ашока спорудив тут одну з найраньших ступ в 249 р. до н. е. Від цієї споруди нині залишилися лише нечисленні рельєфи. Існуюча будівля зведена на поч.VI ст н. е.. Її висота 43.6 м, діаметр - 28 метрів. Після музеїв ми поїхали на автостанцію, щоб посадити в автобус двох дівчат, які мали продовжити подорож до Непалу, а ми - повертатись до Делі. До речі, для них ми зробили візи для в’їзду на територію Індії двічі, що є обов’язковим для подорожі: Індія-Непал-Індія.

 

12-13день. Повернення в Агру.

Цього разу ми приїхали в Агру уже як свої. Уже в готелі та в магазинах торг починали не з початкових цін, попередньо пропонованих нам, а з цін, до яких ми доторгувались. Нам в готелі відразу ж включили гарячу воду, ми збили ціну ще на кілька рупій, що стало в 2 рази дешевшим від початкової ціни. В магазинах ми казали ціни, за які ми купляли товари і нам пропонували ті самі умови, або навіть вигідніші. Дійшло до того, що моторікша з нас взяв 10 рупій за 4 кілометри, що менше 2 грн., але за умови, що ми відвідаємо 2 магазини. В магазинах ми сторговувались за досить вигідними цінами, настільки, що продавці, коли заходили інші туристи: поляки, американці, просили нас голосно не говорити, аби інші не почули за якими цінами нам продають. 14 день Повернення в Делі. Ось наш останній день в Індії. Через інформаційне, культурне та емоційне перенасичення у цей день ми вже не дуже звертали увагу на пам’ятки, уже не хотіли екскурсоводів. Просто хотілось походити і пофотографувати ту красу, з якою прощались. В останній день ми побували тут: Враджа - це назва області, де 5200 років тому Крішна творив свої земні діяння. Враджа - це коло діаметром приблизно 60 км. У центрі Враджі знаходиться Вриндаван (Вріндабан), священний ліс, де Крішна танцював танець раса, в якому проявилася найвища любов Бога до Своїх творінь. У Враджі Бог показав, що він - Любов, Гра, Насолода. Крім Вріндавана у Враджі є священний пагорб Говардхан, на схилах якого Крішна пас корів, пагорб Нандаграм, де Він жив з батьками, і пагорб Варшаві, де жила Радга. Матхура - древнє місто Індії, одне із семи священних її міст, найбільший центр паломництва. В давнину Матхура було центром буддизму, з двадцятьма монастирями і трьома тисячами ченців, що проживали там. Але протягом VIII ст. буддизм почав витіснятися індуїзмом. Вріндаван називають «містом 5000 храмів» - за деякими підрахунками, це число храмів, що існують у місті, більшість з яких присвячені поклонінню Радга-Крішні. Вріндавана є святим місцем паломництва для послідовників вайшнавізму і індуїзму в цілому. У крішнаїзмі Вріндавана вважається священним місцем.

 

В останній день подорожі ми використали те, що нас навчила Індія)): щоб повечеряти, хотіли зупинитись в кафе, яке б за цінами не було дорогим. В першому кафе нам дуже довго підшуковували меню, а на наше зауваження, що за такими цінами ми не будемо їсти, не запропонували іншого меню. Тому ми пішли далі. Зупинились у подібному кафе з подібними цінами, і я просто підійшов до барної стійки, взяв меню іншого кольору, де ціни в середньому в 2 рази були дешевшими. Перепитавшись чи «вигідне» меню актуальне і отримавши стверджувальну відповідь, ми замовили собі бажані страви. Роздуми після поїздки: Після поїздки терміном у 2 тижні, я дуже уважно проаналізував усе побачене. Маршруту вирішив надалі виключити із плану Варанасі і додати у маршрут Гоа. Якщо в майбутньому організувати схожу поїздку, планую зробити це наприкінці лютого на 14-20 днів. За прогнозами маршрут на 50% оновиться і вдосконалиться. Якщо буде бажання 10-15 людей - така поїздка обов’язково відбудеться. Зголошуйтесь!

 

Наші популярні тури:

Подорож в Індію (маршрут 2)

2 денний тур до Львова

Тур в Карпати на тиждень