Поїздка в Закарпаття

Подорож у піднебесний рай.

 

Чи давненько бували ви на Закарпатті? Чи взагалі коли-небудь бачили цей казковий край? Навіть, якщо бачили, ви сюди повертаєтесь і дізнаєтесь про Закарпаття щось нове. Закінчилась зима, припекло сонечко і душа проситься на природу. Знайомі порадили з'їздити на Закарпаття, я не довго думала і згодилась. Виявилось вартість поїздки була дешевшою, ніж коли б я самостійно вирушала в цю подорож. Приємно здивувало те, що їхала переважно молодь, саме ця річ додала подорожі особливого настрою.

 

2  1 2

 

Крізь великі вікна автобусу настирливо пробивалось перше проміння. Ми покидали Львів. За містом все було сіре і мовчазне, наче теж повиростало з каменю. Наш автобус швидше біг вперед, адже їхати нам прийдеться далеко – аж на Закарпаття. Подорожуючі лишень починали знайомство одне з одним. Далі від міста, непомітно почала просинатись природа, все більше зелені на пагорбах , вологі оченята озер і кучеряві молоді дерева. Помалу пагорби переростали у пологі гори, покриті хвоєю і грабом. Здавалось, хмари ставали ближчими, а будинки і люди - меншими. Проїхали Сколе. Гори не тягнулись до неба, вони вже були там, а хмари лежали навколо вершин легким мереживом. Подорожуючі ожили, ділились враженнями про ще сплячі вершини. Ми проїхали Чинадієво і опинились на рівнині. Мене не залишало відчуття, що ми просто потрапили на велетенське плато, під самі небеса, гори залишились у підніжжі, а ми зависли в небі. Може, і справді ми потрапили в інший світ, адже тут не було сірості, а навпаки дерева вгинались від цвіту, зелена трава була по коліна, повітря кишіло солодкими ароматами.

 

1 8 11

 

Ми прибули в Мукачево, то була перша зупинка. Наш шлях лежав до Замку-Паланок . Ми піднімались догори довгою дорогою і починалась розмова про се, про те. Мукачівський замок, як дізнались від екскурсовода, один із найцінніших історичних і воєнно-архітектурних пам'яток Закарпаття ХІУ-ХУІІ століть. Нині в Мукачівському замку розміщений історичний музей. Міцні стіни замку нависали над пагорбом. З фортеці виднілось все квітуче місто. Коридори віяли холодом, підземелля дзвеніли застиглими людськими стогонами. Здавалось, як не захоче замок випустити тебе зі своїх міцних обіймів – то залишишся тут перетворюватись на одну із кам’яних скульптур. Ми ходили гуртом, лякали одне одного в темних підземеллях, фотографувались на фоні замку, заглядали в глибоку криницю на подвір’ї. Щоб ці велетенські стіни не зробили з нас холодний камінь , ми незабарилися в Замок-Паланок і вирушили далі.

 

4  3 3

 

Наш шлях лежав до міста Берегово. Містечко, де більшість – неукраїнське населення, де навіть живуть за угорським часом і говорять дивною мовою. Спочатку нас повели до старого костелу , колишнього палацу і будівлі угорського університету, але в повітрі витав п’янкий запах вина, може, то від нього ми зовсім не слухали екскурсію, а жартували про витерті штани екскурсовода та про пам’ятник маленького Леніна, який не зрозуміло що робив біля приміщення замку. Запах був невипадково, адже від ранку у місті проходив фестиваль вина. Довгі прилавки аж гнулись під дерев’яними бочками. Ми не минули жодного прилавку з вином, кожен попробував цього п’янкого трунку, вино щедро розливали і не просили за це грошей, головне пий і таки прикупи хоча б плящину. Наша компанія перепробувала майже всі сорти вин, ми знайомились з виноробами і одразу з їхнім солодким чи гірким пійлом. Чи то від змішування різних вин, чи то від запаху печеної картоплі і смаженого на вогні м’яса – в голові приємно паморочилось. Пройшовши десь разів три туди сюди – ми вже почували себе достатньо щасливими. На ночівлю прибули в чудовий готель. Нас поселили по двох і трьохмісних номерах, зі всіма умовами. Дехто з нас пішов розслаблятись у сауну і басейн, це вийшло дуже дешево, адже було багато бажаючих. Хтось спустився в ресторанчик смачно повечеряти, до речі, наїлась по самий зав’язок, за такі гроші у Львові хіба що мріяти про їжу можна. Всі інші попивали щойно куплене винце у комфортному номері. Потім, ближче до ночі, почався вечір знайомств... грали ігри: мафію, показуху, вірю-невірю... ходили в гості один до одного... На ранок всі попрокидались приємно змучені після продуктивного відпочинку .

 

 1  2 2

 

Наступного дня наш шлях лежав до казкового Ужгорода. Прибувши в місто, ми одразу побачили замок, що тримаючись на скелях, звисав над містом . Вгору піднімались крученими сходами, як виявилось, на горі був не лише замок, там знаходився центр міста, який повільно спускався в іншу сторону донизу і перетинався широкою річкою. Завітали ми в гості до Ужгородського замку. Прогулялись чудовим парком, сфотографувались зверху на пам’ятнику якійсь здоровенній птиці. У самому замку був теж музей, нам цікаво було розглядати давній одяг і знаряддя праці, жартували, що і зараз би носили такі барвисті спідниці, як там у музеї висіли. Поблукавши старовинним замком , ми пішли на прогулянку містом. Містечко наче зійшло зі сторінок казкової книжки: старовинні будиночки, розкиданні між пагорбами, рожевий цвіт сакури і велетенські квіти магнолії в садах по всьому місту. Дорогою додому ми завітали ще у Невицький замок. Ця мандрівка відрізнялась від всіх попередніх, бо то був зруйнований замок. Ми почали бродити між височенними мурами, серед них виходили надзвичайно цікаві фото, особливо в тих, хто насмілився вилізти на самі мури, з них відкривався чудесний краєвид на гори і річку. Від замку віяло моторошним почуттям закинутості, високі стіни, єдиним дахом для яких слугувало небо, тримали в собі багато таємниць. Ми захекані спустились вниз і побігли штурмувати найближче кафе. Там зі смаком наминали вечерю , і сміялись з тих зухвальців , які не захотіли йти дорогою, а полізли навпростець. Оце пригоди в них були.

Нарешті ми всілися в автобус і рушили. Дорогою додому всі вже були, як велика дружня сім’я, показували одне одному фото і обмінювались контактами. Обіцялись знову зібратись такою ж компанією в наступну поїздку, адже їх буде ще так багато. Переглянувши анонси поїздок, які плануються, я вже відзначила для себе декілька цікавих, хоча в такі подорожі варто їздити навіть із-за веселої компанії, у пошуках нових знайомств і за купою позитивного настрою.